Російський історик, дослідник історії Росії та Совєтського Союзу, публіцист.
У 1945 році закінчив історичний факультет Московського університету, доктор наук, працював вчителем у школі. У 1950 році засуджений „за неблагонадійність” на 15 років таборів. Ув’язнення відбував до 1957 року. Після звільнення, 1963 року, приїхав у Варшаву, де працював у Польському Агентстві Преси.
У 1968 році виїхав до Парижа. До 1990 року викладав у Сорбонні. Співпрацював із журналом „Русская мысль” (Російська думка). Автор багатьох книжок про історію Росії та Совєтського Союзу, зокрема “Утопія при владі” (рос. “Утопия у власти”), яку написав спільно з Олександром Некричем.
Належав до найближчих співробітників Єжи Ґедройця, був його радником у справах Росії.
З Літературним Інститутом співпрацював після приїзду до Франції. У „Культурі” вів спочатку рубрику З совєтської преси, а від 1992 року аж до смерті – Російські нотатки. У 1977 році одержав премію „Культури” за статті про СССР, що публікувались у щомісячнику.
Бібліографія творів М. Геллера, виданих польською мовою поза Літературним Інститутом:
Utopia u władzy: historia Związku Radzieckiego, Londyn 1985
70 lat, które wstrząsnęły światem, Warszawa 1988
Siódmy sekretarz: blaski i nędza Michaiła Gorbaczowa, Warszawa 1993
Historia imperium rosyjskiego, Warszawa 2000
